Чи не з’ім, так понадкусюю

Сукня має бути смачного кольору. Вершкове атласне-щоб світилося в темряві, коли йдеш з набережної. Абрикосове мереживне-рвати латаття, намагаючись не порізатися осокою. Світло-вишневе шифонове-на тлі фонтанів і палацу на містку в нижньому парку, в червні, коли ще не жарко, а вітер з затоки такий свіжий, як ніби ще весна. Салатова ситцеве-валятися на траві, гризти травинку й думати, куди сьогодні так швидко тікає небо.
Це я намагаюся вмовити себе, що мій чорний пуховик, в якому я схожа на чорний сміттєвий пакет на 60 кг, зовсім не чорний. Кольори маслин. (І це за зло пакетне ворушіння, що змушує паранойяльному озиратися-не крадеться чи хто позаду? Звуки зимової одежі нагадують фонограму до фільму Роу про бабу-Язі. Цей скрип дублянки, хлюп та чвяк чобота, шурхіт у вухах хутряної шапки).

Розкажіть, які кольори смачні для вас і дотримуєтеся ви правило шоколадних шуб, шапок-екрю, кремових светрів і кавових шарфів під штани-шампань?

Leave a Reply