Пам’ятаєте, у Фрая, в книгах серії Ехо, було написано про вершителя, людей, чиї мрії завжди очуществляются – рано чи пізно, так чи інакше (с)? І ще там було написано, що у світі, відомому нам під назвою планета Земля, вершителі більше, ніж деінде. Останнім часом я все частіше ловлю себе на думці, що так воно і є. Я не буду нічого говорити про інші світи, є там вершителів чи ні, і якщо є, то в якому процентному співвідношенні, але серед оточуючих мене людей такі екземпляри точно попадаються. І що найкумедніше: один з цих примірників безпосередньо я сама! Мрії і правда збуваються, причому саме “рано чи пізно, так чи інакше”. Іноді настільки “пізно”, що навіть смішно потім від результату; іноді настільки “інакше”, що просто диву даєшся – але ж і правда збуваються! До речі, безпосередньо мені, як я зараз починаю розуміти, на виконуваність бажань скаржитися гріх, саме нездійсненне плавно переповзає зі світу мрій в відчутну реальність, причому чим глобальніше була мрія, тим потім більше приголомшує виходить результат. У мене тут недавно збулася мрія мало не всього мого життя (ну свідомої її половини – точно), так я ридала кілька днів безперервно: ах, давайте все скасуємо! Хоча вже виповнилося ну просто все – від заголовної букви до останньої крапки, точніше знаку оклику.
А у вас виконуються мрії? Радієте ви їх виконанню, або буває і таке, що розумієте, що реалізувалася мрія виявилася не такою прекрасною і райдужною, як марилося? Докладаєте ви якісь зусилля, щоб “підвищити коефіцієнт виконуваність”?
Загалом, пропоную поговорити на цю тему :)

Leave a Reply